Для тих, хто розглядає цю поїздку з дітьми: вона виявилася набагато кращою, ніж я очікувала. Ми поїхали в січні, тож я трохи хвилювалася, що все буде похмуро чи поспішно, але тихіші місця якраз нам підійшли. Прогулянка повз ліктійські скельні гробниці в Мирі з дітьми, які постійно ставили запитання, була дивно умиротворяючою, а наш гід із рідкісним терпінням відповідав на їхнє нескінченне «чому» та «скільки цьому років?». Прогулянка на човні зі скляним дном над Затопленим містом у Кекові стала моментом, коли для дітей усе склалося в єдине ціле: вони без упину показували на стіни й сходинки під водою, наче це був живий урок історії. Обід у Демрі був доволі простим, а напої коштували окремо, тож про це варто знати заздалегідь, але після прохолодного вітряного ранку він був теплим і ситним. Церква Святого Миколая виявилася більш зосередженою, ніж я сподівалася, і навіть діти там притихли. Озираючись назад через кілька днів, я найбільше пам'ятаю спокій зимового світла над морем і відчуття багатошарової історії, а не просто відмічання пам'яток у списку.